Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/566/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 02.10.2024. Зареєстровано: 03.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 03.10.2024.
Дата набрання законної сили: 02.10.2024
Номер судового провадження: К/9901/328/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		02 жовтня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №813/566/18
		касаційне провадження № К/9901/328/19  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Ханової  Р.Ф.,  Юрченко В.П., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді - Затолочний В.С., Матковіська З.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, 
		УСТАНОВИВ:
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  до  Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2017 № 0156581307.
		Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що: усі первинні бухгалтерські документи, договори та інші документи були надані контролюючому органу до перевірки, будь-яких зауважень до вказаних документів у перевіряючих не виникало; підтвердженням наявності залишків товарно-матеріальних цінностей є податкова декларація з податку на додану вартість, реєстр виданих і отриманих податкових накладних, податкові та видаткові накладні на товарно-матеріальні цінності, які поставлялись на адресу ТОВ «Кроноспан УА», зокрема, у січні 2017 року; будь-якої інвентаризації товарно-матеріальних цінностей під час перевірки не проводилось, натомість пояснення про відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей він написав під диктовку перевіряючих в останній день перевірки, за словами яких таке пояснення необхідно було написати, тоді як контролюючі органи можуть отримувати пояснення платника щодо фактів порушень, які ними вже встановлені, а не для того, щоб такі порушення встановити, з огляду на що можна дійти висновку, що у разі ненадання підприємцем цього пояснення, то не було б і висновку про порушення.
		Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 15.05.2018 у задоволенні позову відмовив.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивачем були надані пояснення у формі довідки про те, що станом на 01.01.2014 та 31.12.2016 залишки товарно-матеріальних цінностей відсутні, що свідчить про використання позивачем придбаних у ТОВ «Кроноспан УА» товарно-матеріальних цінностей у операціях, що не є господарськими.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.11.2018 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 04.10.2017 № 0156581307.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, передбачений законами та   Конституцією України. Податковий орган всупереч положенням частини другої   статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України   не довів вчинення позивачем податкового правопорушення, визначеного пунктом   198.5   статті   198 Податкового кодексу України, а тому податкове повідомлення № 01565581307 від 04.10.2017 слід визнати протиправним та скасувати.
		Управління, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Стверджує про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що придбані позивачем у грудні 2016 року товарно-матеріальні цінності були використані ним у січні 2017 року (період, не охоплений перевіркою). Також вказує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що у періоди з 01.01.2014 по 30.06.2014 та з 01.07.2015 по 31.12.2016 позивачем не велася книга обліку доходів та витрат.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.01.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.10.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду і призначив попередній розгляд справи на 02.10.2024.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 20.06.2017 №1512/13-01-13-07-2724312216 (далі - акт перевірки), за висновками якого позивачем були порушені вимоги, зокрема, підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200  ПК України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість за грудень 2016 року у сумі 42614,00 грн.
		Зокрема, заниження сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість (відповідно до податкових накладних від 21.12.2016 № 1962 на суму ПДВ 7254,00 грн.; від 19.12.2016 № 1690 на суму ПДВ 9373,50 грн.; від 21.12.2016 № 1963 на суму ПДВ 10360,00 грн.; від 19.12.2016 № 1689 на суму ПДВ 15626,50 грн., які видані ТОВ «Кроноспан») податковий орган обґрунтовує тим, що позивач зобов`язаний нарахувати коригуючи податкові зобов`язання з податку на додану вартість на підставі пункту   198.5   статті   198 ПК України, оскільки згідно пояснень ОСОБА_1 , наданих під час перевірки, у нього відсутні залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016.
		На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.10.2017 № 0156581307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 42614,00 - за основним платежем та на 10653,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з положеннями пункту   198.5   статті   198 ПК України   податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до   пункту 189.1   статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених   підпунктом 196.1.7   пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України.
		У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової)   інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку..
		У разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до   пункту 189.1   статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях ( пункту199.1   статті   199 ПК України).
		У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції установив, що доказом вчинення позивачем податкового правопорушення є пояснення (довідка) останнього. Податковий орган в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки згідно пояснень позивача встановив що за період 01.01.2014 - 31.12.2016 відсутні залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2016. При цьому, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей на вимогу контролюючого органу не здійснювалася.
		В свою чергу, суд апеляційної інстанції в судовому засіданні установив, що інформація, яка міститься в поясненні (довідці), не відповідає дійсності та наявним у матеріалах справи первинним документам та написана на вимогу ревізора.
		Із змісту   статті 83 ПК України   для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є виключно: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
		Отже, серед вказаних підстав відсутня така підстава як пояснення (довідка) платників податків. Тобто, пояснення (довідка) не є первинним бухгалтерським документом, фінансовою звітністю тощо.
		За змістом пункту 85.1    статті   85 ПК України   забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, про наявність у позивача у періоді, який перевірявся, зокрема, станом на 31.12.2016 товарно-матеріальних цінностей свідчать первинні документи про придбання таких товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями про їх оплату, банківськими виписками, договорами тощо. 
		Отже, підтвердженням про їх відсутність у такому ж податковому періоді повинні бути також первинні бухгалтерські документи про їх використання      (реалізацію).
		Як вбачається з матеріалів справи, позивач в грудні 2016 року придбав у ТОВ «Кроноспан УА» товарно-матеріальні цінності (ДСП пакувальне), що підтверджується договором поставки № 309п\2015 від 03.09.2015 та первинними документами, а саме: податковою накладною від 19.12.2016 № 1690 на суму ПДВ 9373,50 грн., податковою накладною від 19.12.2016 № 1689 на суму ПДВ 15626,50 грн., податковою накладною від 21.12.2016 № 1962 на суму ПДВ 7254,00 грн., податковою накладною від 21.12.2016 № 1963 на суму ПДВ 10360,00 грн., видатковою накладною від 21.12.2016 № 180703 на суму 93759,00 грн. (ПДВ - 15626,50 грн.), видатковою накладною від 27.12.2016 на суму 99765 (ПДВ 16627,50 грн.), видатковою накладною від 05.01.2017 № 181724 на суму - 62598,00 грн., випискою по рахунку за період з 01.12.2016 -30.12.2016, платіжними дорученнями від 19.12.2016, від 21.12.2016 р.
		Відповідно до видаткових накладних позивач отримав товарно-матеріальні цінності   21.12.2016, 27.12.2016 р., а частину в січні 2017 року (який не охоплений перевіркою).
		Придбані товарно-матеріальні цінності в грудні 2016 року використовувалися позивачем в 2017 році (період не охоплений перевіркою ) в операціях з ТОВ «Кроноспан», згідно якого підприємець є постачальником товару а ТОВ «Кроноспан» є покупцем, що підтверджується договором поставки № 24/2015 від 03.09.2015 та знайшло своє відображення у акті перевірки. Викладене також підтверджується податковою звітність позивача з податку на додану вартість за січень 2017 року.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неправомірність доводів податкового органу щодо обов`язку позивача нарахувти податкового зобов`язання з ПДВ в грудні 2016 року на операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, здійснених у грудні 2016 року, у ТОВ «Кроноспан УА».
		Так, положеннями пункту   189.1   статті   189,      пункту   198.5   статті   198 ПК України   встановлені виключні підстави коли платник податків зобов`язаний нарахувати собі (компенсуючі) податкові зобов`язання на свій податковий кредит, тоді як зобов`язуючи нарахувати податкове зобов`язання в грудні 2016 року на товарно-матеріальні цінності, які позивач придбав в грудні 2016 року, податковий орган не встановив жодної з виключних підстав.
		Відповідно до частини другої   статті 77 КАС України   в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, передбачений законами та   Конституцією України, а тому податкове повідомлення № 01565581307 від 04.10.2017 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) акті перевірки, запереченнях, та з урахуванням яких суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку встановленим обставинам справи. 
		Щодо доводів скаржника про те, що періоди з 01.01.2014 по 30.06.2014 та з 01.07.2015 по 31.12.2016 позивачем не велася книга обліку доходів та витрат, Верховний Суд вказує, що вказані доводи є безпідставними, оскільки у зазначені періоди позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, що знайшло своє відображення у пункту 1.17.1 акту перевірки,  з огляду на що не зобов`язаний був вести  книгу обліку доходів та витрат.
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
		Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018  залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...